Лугандони - етнографічна група хунлаків, яка проживає переважно в районі українсько-русского міжетнічного порубіжжя і містить у собі риси відповідного інтелекту і безкультур’я.

Назва лугандони пов’язана з топонімами Луганськ та Донецьк, котрі є найбільш заселеними цією етнографічною групою містами. Місцем масового проживання лугандонів є також південні райони Луганської та центрально-східні райони Донецької областей. На ці території хунлаки почали підселятися в XIX столітті. Тоді вони ще не сформувалися як етнографічна група. Якості етнографічної групи вони почали проявляти приблизно з початку XX століття і завершився цей процес на початку XXI століття. Саме у цей час і зафіксована історичними документами назва лугандони. Щоправда, дослідники вважають, що на первинному етапі формування етноніма він окреслював міжетнічну спільність українців, русскіх та хунлаків, що були громадянами однієї держави - СРСР. Але такий погляд суперечить самому механізмові формування етносу: етнографічною групою може бути лише групування в межах одного етносу. Неабияке значення має і те, що на ранньому етапі формування назви лугандони вона утверджувалась ззовні, тобто вживалась як екзоетнонім.

Хунлаки - історично сформована стійка сукупність людей, що має єдину мову, загальні риси й стабільні особливості культури і психології. Мешкають переважно в Росії, але зустрічаються чи не по всій планеті Земля.

В Україні проживають практично у всіх населених пунктах. Мовою хунлаків є штучно створений на базі так званої церковно-слов’янської мови суржик. Загальною рисою хунлаків є культ Великого Хунла, унікально сильна віра в те, що їхніми предками є племена етрусків, бо це означає ето рускіє, та трактування назви міста Мілуокі в США як мілая Ока. Серед особливостей культури варто відмітити повсюдне вживання певної лексики, яка у культурно рафінованих представників інших етносів викликає хворобу в’янення вух. Кулінарними уподобаннями хунлаків є страви напіцца та жарєниє єскі. Розумові здібності хунлаків ще на початку XX століття академік Павлов виявив надзвичайно низькими, але це не перешкоджає хунлакам з маніакальною впертістю насаджувати світу свій спосіб існування під назвою русскій мір. Рівень психіки хунлаків є достатньо стійким незалежно від застосованих методів лікування.

Допитливий читач зразу зауважить: що таке політекономіка знаю і навіть в інституті екзамен здавав, а от що це за політфізіологія? Так, дійсно наука нова, маловідома і потребує коментарів. Зародилась на стику політики і фізіології.

Політика річ хоч і брудна, але всім добре відома. Про політику коротко: загальний напрямок, характер діяльності держави. Фізіологія теж не завжди дуже чиста, але інтерес до себе викликає дещо рідше. Тому про фізіологію ширше.

Фізіологія – наука, що вивчає функції живого організму, процеси, які відбуваються в ньому та закони, що ними керують.

Освіченому загалу добре відоме прізвище російського фізіолога Павлова. Цей видатний учений ставив експерименти над певними організмами. З метою демонстрації реакції організму на подразнення нервової системи він брав цуцика, показував йому щось їстівне і один з органів цього цуцика реагував на подразник виділенням шлункового соку. Щоправда, автору цих рядків невідомо, чи були у дослідах Павлова випадки виділень піддослідними організмами екскрементів.

Держава – це теж живий організм, що має свої функції, у ній відбуваються певні процеси та існують закони, що керують процесами і функціями держави.

Отже, політфізіологія – наука про життєдіяльність держав.

Допитливий читач знову зауважить: так, українська мова в Україні має відношення і до політики і до держави. Адже ще є політики, котрі мають неймовірно велику сміливість на словах палко перейматися тим фактом, що інші політики на українську мову вже давно сміливо плюють. Та й держава ще й досі не відмінила общєнєпанятную як державну. Але до чого тут фізіологія?

Ой, шановний допитливий читачу!... Не зрозуміло? До рефлексу. До рефлексу держави на право українця спілкуватися в Україні мовою свого роду.

Та досить теорії. Перейдемо до практичних наукових досліджень. Для цього необхідні науковці-політфізіологи, досліджуваний організм, подразник та інструмент. Це відповідно є група українців, держава нєзалєжна Украіна, українська мова та чинне законодавство нєзалєжной.

Дослід №1

Орієнтуючись на написані нормальною мовою цінники п. Олексій придбав у магазині Госптовари Київські перетворювач іржі, турботливо упакований продавцем магазину в пакет. Вдома перед застосуванням вирішив ознайомитися з інструкцією і щиро здивувався: на етикетці жодного слова українською мовою. Якесь Северная Украина виробило якесь преобразователь ржавчины. Олексій – до магазину:

– Дайте, будь ласка, інформацію про товар українською мовою.
– Нема, звертайтеся до виробника у Харків.

Харків далеко, а Святошинський суд міста Києва ближче. А в суді судить суддя. І задає гарні питання, бо, як вимагає Закон, має врахувати суть позовних вимог, характер діяння особи, яка заподіяла шкоду. Так, допитливий читачу, ти вірно зрозумів. Питань до особи, яка заподіяла шкоду практично не було. Були глузливі питання – звинувачення до потерпілого:

– Ти, що, не вчив російську? Не бачив що купуєш товар з інформацією російською мовою?
До матері Олексія:
– А чому не переклали синові текст?
До товариша:
– Ти володієш російською? Чому не переклав?

При чому тут вчив – не вчив, бачив – не бачив і таке інше? Правильно, при тому, що нема ні Конституції, ні законів, ні постанов Пленумів Верховного Суду. Є рефлекс. Рефлекс у вигляді рішення судової системи – відмовити, що слід розуміти так: хахли, учіться користуватись язиком. Я підкреслюю: рішення судової системи, а не конкретного судді. Чому? Тому, що Колегія суддів Апеляційного суду м. Києва відхилила апеляційну скаргу та ще й взяла на себе функції Верховної Ради і збагатила чинне законодавство власною нормою. Тому, що касаційну скаргу до Верховного Суду у Святошинському суді так прискіпливо вивчали, що двічі повертали для усунення недоліків. А коли винесли ухвалу про відмову в поданні касаційної скарги то виявилось, що позивач став відповідачем, а відповідач позивачем. Буває. Тут вже й знайомий нам Апеляційний суд м. Києва був безсилий. І ось через 6 місяців, 15 квітня 2004 року, касаційну скаргу направлено до Верховного Суду.

І тут, для мене особисто, був цікавий момент: що буде робити ВС із власними постановами? Зокрема з пунктом 12 постанови № 5 свого пленуму від 12.04.96 року, в якому сказано:

Надання інформації у технічній документації, на етикетці, тощо іноземною мовою без перекладу в зазначеному вище обсязі слід розцінювати як відсутність необхідної інформації.

Чи проігнорує ВС, як і попередні судові інстанції, цей пункт, чи зробить якийсь інший крок?

5 травня 2006 року ВС зробив інший крок: він просто начхав на постанову власного пленуму. Та ще й наповнив свій екскремент дискримінацією українця за етнічною та мовною ознаками.

Дослід №2

Луганчанин п. Сергій звернувся до міськвиконкому міста Луганська з листом-побажанням щодо покращення обслуговування комунальним транспортом мешканців Луганська. У відповідь – дискримінація за мовною ознакою. Далі судова тяганина і логічне завершення: вже знайомий нам рефлекс.

Дослід №3.

Киянин п. Володимир придбав у АвтоЗАЗа автомобіль Таврія і з подивом виявив, що настанова користувача та сервісна книжка надруковані малозрозумілою йому іноземною мовою. Допитливий читач вже зрозумів – російською. У цьому досліді було два рефлекси. Перший рефлекс у вигляді ухвали судді Києво-Святошинського суду Київської обл. Медвідь Н.О: відмовити в прийомі заяви, а другий рефлекс у вигляді рішення тієї ж судді: відмовити в праві на рідну і, поки що, державну мову. Ланцюжок цього рефлексу у даній справі пов’язав усю судову систему України.

Позиція АвтоЗАЗа та Нєзалєжной – це тема іншого дослідження, але узагальнити можна так: хахол, учіл рускій – пользуйся.

Дослід №4

Вже відомий нам дослідник п. Сергій з Луганська вирішив здобути вищу освіту. Як не як, а наука політфізіологія розвивається, і вимоги до науковців зростають. Для підвищення свого освітнього рівня п. Сергій обрав Східноукраїнський університет ім. Даля. В офіційній назві цього ВНЗ присутнє ще й слово національний, але чомусь без уточнення якої нації. Наш дослідник вирішив, що української. І був сильно подивований, виявивши такі ознаки лише у відповідях адміністрації цього ВНЗ на свої звернення щодо надання йому можливості навчатись українською мовою. Дослідження діяльності Східноукраїнського університету і Вови Даля, котрий склав словник вєлікава і магучєва не розуміючи цей діалект, буде згодом. А зараз щодо рішення районного суду.

Суд визнав протиправною діяльність університету щодо мови навчання стосовно п. Сергія та зобов’язав здійснювати навчання п. Сергія у відповідності до чинного законодавства – українською мовою. Це вже не просто рефлекс. Замість приведення діяльності даного ВНЗ до українського законодавства і Конституції та усунення дискримінації українців у цьому виші за етнічною і мовною ознаками, суд провокує міжнаціональну ворожнечу. Адже ініціатором певного тимчасового дискомфорту для частини студентів та викладачів із числа національних меншин став українець. І невдоволення спрямовується на українців, а не на державу, яка не бажає в своїх навчальних закладах забезпечити навчальний процес виключно українською мовою. І це невдоволення має конкретну назву – струс мозку. Після прямого ефіру на місцевій телекомпанії, коли Сергій розмовляв по телефону з одним із глядачів, його вдарив армянін родом с Магадана, промовивши, я жіву на сваєй етнічєской родінє.

Апеляційна інстанція швидко ввела рішення районного суду в норми загальноприйнятого рефлексу: не має права українець в Україні здобувати освіту рідною мовою.

Отже, наслідком даного досліду став черговий рефлекс судової системи та відкриття світового рівня – Україна є етнічєской родіной армян родом с Магадана. Це є надзвичайно сильний прорив у історичній науці. Адже досі вважалося, що Україна є батьківщиною фіномонголів більш відомих під загальною назвою рускіє.

Дослід № 5

Нинішній Київський міський голова Черновецький при виконанні своїх службових обов’язків послуговується російською мовою. Це суперечить статті 10 Конституції, яка чітко розтлумачена Конституційним Судом щодо застосування української мови. Але п. Володимиру відмовлено на підставі тієї ж 10 статті Конституції! Суддя в постанові повторила тезу заперечення відповідача: російській мові гарантується вільний розвиток і використання. Ідеальний рефлекс. Навіть Конституційний Суд – це вже бутафорія до Нєзалєжної. На біса він потрібен, якщо діє право окупанта? Для того щоб і він, Конституційний Суд, як і вся судова система став інструментом окупації. Хтось сумнівається?

Щоб допитливий читач не втомився від одноманітності, припинимо досліди і перейдемо до висновків. Тим більше, що наука ще досі маловідома і бажаючих проявити себе в ній небагато. А мати неприємності через якісь рефлекси – то не для настоящих націоналістів. От попатякати про солов’їну – то для сильних і сміливих. Та й висновки напрошуються якісь дивні.

Тож висновки

1. Практичні дослідження дали підстави для формулювання Першого постулату політ фізіології: мова є першим визначником у системі координат свій - чужий, а далі мають значення конкретні дії.

2. Дані рішення судової системи продиктовані тими обставинами, що держава Нєзалєжная Украіна є державою тих, щонайменше 15 відсотків громадян, котрі ненавидять будь-що українське. Це стосується і нашої культури в цілому, і мови зокрема. Та й самі українці тут ніби й ні до чого. Так собі, зайва декорація до нєзалєжності, просто наївний непотріб, який боїться зрозуміти, що його надурили. П’ятнадцять років із нєзалєжною локшиною на вухах. Вже й колір локшини від часу змінився на помаранчевий, а нещодавно вкрився біло-синьою пліснявою. Ноу-хау українське придумали – незалежність без національно-визвольної війни. Та ще й без крові. А 5 мільйонів за 18 років – це не кров? Негри Нєзалєжної Південно-Африканської Республіки і то швидше взялися з аналогічної локшини суп варити, бо усвідомили Другий постулат політ фізіології: ознакою здобуття незалежності є втеча окупантів та їх холуїв.